Настанова синові

Не можу я, сину, тебе захистити
Від всіх небезпек і нерівних доріг.
Усе, що я можу – то Бога молити,
На різних шляхах щоб тебе Він зберіг.

Не можемо, сину, майбутнє пізнати
Щоб сто небезпек наперед обійти,
Та можемо скарби на небі збирати,
То певно прийдемо в житті до мети.

Не в силі ти, сину, життя влаштувти
Щоб так все стелилось як ти забажав.
Ти можеш на Бога завжди покладатись,
Він все передбачив, про тебе подбав.

Ми, люди – безсилі, комашки безкрилі,
Та маєм могутнього Бога-творця.
Він бачить, він чує нас кожної хвилі,
Пильнує, щоб билися наші серця.

Ні мама, ні тато не в силі додати
Здоров’я, чи щастя, чи день до життя.
А Той хто над нами – керує світами,
До Нього звертайся постійно, дитя.

Осенний первый стих

Когда холодные дожди
Стучат в мое окно,
Ты просыпаешься – темно,
Ложишься спать – темно,

Когда осенняя хандра
Нас хочет одолеть
И нету солнца и тепла,
Чтоб душу отогреть,

Я заварю душистый чай
И напишу стишок
О том, что на душе – весна,
О том, что рядом – Бог.

Что Он со мною каждый миг
И отступает грусть,
Что хорошо с Ним говорить,
Как только я проснусь.

И что по улице спеша
Среди людей, машин,
Я вижу вдруг как хороша
Седая даль вершин.

Опаздывая, торопясь,
В заботах, в суете,
Я замечаю желтый лист,
Плывущий по воде.

Спеша домой – дела, дела –
Вдруг подниму глаза,
Увижу храмов купола
И неба бирюза.

Ведь жизнь – прекраснее чем сон!
Как сказка мир вокруг.
И все, по сути, хорошо,
И рядом верный друг.

Как жаль, что разучились мы
Все это замечать,
На проявления любви
Взаимно отвечать.

Ведь мы, когда любви полны,
Богаче всех других
И радостно ложится в стол
Осенний первый стих.

О маме

Эта должность – мамой быть –
Лучшая на свете.
А награда мамина –
Радостные дети

Но работа сложная,
Это все признают.
Мамы много трудятся
И не отдыхают

Нет у мамы выходных
И больничных тоже,
Потому что заменить
Мам никто не может.

Мама повар, педагог,
Доктор, несоменно,
Мама часто трудится
И в ночную смену

Только этих сложностей
Мама не боится.
Чтобы деток вырастить –
Стоит потрудиться.

Если в страхе Божием
Деток воспитает,
То награда вечная
Маму ожидает.

Осінній пейзаж

Птахи відлітають, гніздо покидають
Шукають за морем тепла.
Листки опадають, дощі поливають –
Це осінь у гості прийшла.

Поля посумніли, вони опустіли,
Бо людям віддали врожай.
Приплили тумани, мов сиві жупани,
Вони загорнули наш край.

А листя барвисте, таке золотисте,
Із сумом припало до ніг.
Недавно сміялось, на вітрі гойдалось
Тепер вже чекає на сніг.

І сонце не гріє, лиш холодом віє,
Вже скоро морози, мабуть.
Всі квіти сумні, але в них є надія
Що знов навесні зацвітуть.

До дня вчителя

Знаєш, що для мене в слові “вчитель”?
Це покликання дарує Бог.
На півставки ангел-хоронитель,
А на решту – просто педагог.

 
Медсестра, психолог, вихователь –
Все у цій професії одній.
Психіку дитячу мусить знати
Добре розумітися на ній.

 
Має свій предмет докладно знати,
Відповідь на тисячі питань,
Щоб конфлікти вміти обминати,
Стати у пригоді без вагань.

 
Дні летять, немов птахи крилаті,
Ми живем в епоху метушні.
Вчитель – острівець серед сум’яття,
Щоб утриматись на бистрині.

 
Вчить він силу волі розвивати,
Світ любити, пам’ять тренувать,
А не просто грамотно писати,
Або цифри в стовпчик додавать

 
Прагне він дитинство захистити
Від турбот, від тисячі тривог.
Дякуєм тобі, наш добрий вчитель,
Ангел-охоронець, педагог.