Вітання вчителям

Міністри, адвокати, лікарі
Ніхто шкільної парти не минули
Якби не школа і не вчителі –
Професії своєї б не здобули.

Доземний вам уклін, учителі
За вашу мудрість, чуйність, розуміння.
Ви кілометри серця і дущі
Вкладаєте в майбутні покоління.

Турботам-клопотам нема кінця
До галасу дитячого вже звичні
Вкладаєте в голівки і в серця
Знання теоретичні і практичні

Я зустрічаю вас, учителі,
Коли з занять вертаєтесь додому.
Відбилася задума на чолі,
Несете з класу зошити і втому.

Я часом озираюсь вам услід
І думаю: Це ж треба так уміти
Віддати із життя багато літ
Щоби виховувати, щоби вчити.

Який це цінний труд, учителі.
Адже у школі все життя минає,
А учні, наче юні журавлі,
За роком рік зі школи вилілають.

Дай Боже вам здоров’я, щастя, сил
Наснаги працювати і творити.
В цей день прийміть вітання звідусіль,
Найкращі запашні осінні квіти.

Молитва

Мій Ісусе, так буває важко!
Благодаттю Ти мене спаси!
Наче на вітрах дрібненька пташка,
Що у крильцях вже не має сил.

Люди всі зарозумілі, модні,
Метушаться, тягнуть бариші.
Господи, до кого йти сьогодні?
Тільки Ти – притулок для душі.

Тільки Ти зітреш з щоки сльозину,
Що втискається на самоті.
Тільки ти підтримаєш в хвилину,
Коли все непросто у житті.

А коли щасливою буваю,
Вдало мій земний лягає путь,
Я тебе, невдячна, забуваю,
Але Ти про мене не забудь.

Все міняється

Все біжить, минає, все міняється.
І погане й добре забувається.
День вчорашній більше не вертається,
Але те, що справжнє – залишається.

Так, ніби Господь не дивиться

Дівчата, мої однолітки
Міняють чоловіків.
І сходяться, і розходяться,
І шлюб беруть, і розводяться.
Так, ніби не буде вічності,
Не буде останніх днів.

Живуть у гріху з коханцями,
У душах розвели бруд.
Горілкою, пивом, танцями,
Розпустою, глумом, п’янками
Втішаються – розважаються,
Немов так і слід, живуть.

Звертаю увагу – кривляться,
Що погляди в мене старі.
Чужих їхні діти звуть татками,
На рідного батька – з матами.
Так, ніби Господь не дивиться,
Так, ніби вони праві.

А серце у мене кривавиться.
Дівчата, розвід – це гріх!!
Хай вас цілий світ підтримає,
Хіба ж це від прірви стримає?
Та ж з вами Господь не бавиться!
Він буде судити всіх.

Дівчата, я не засуджую!
Суддя в нас усіх один…
Я хочу вам вічної радості,
Одного кохання до старості,
Щоб жили в любові й вірності
Побільше щасливих родин.

Ми часто кажемо, що Бога знаємо

Ми часто кажемо, що Бога знаємо,
Бо молитовники товсті читаємо.
Бо в церкву ходимо, псалми співаємо,
Тому набожними себе вважаємо.

Та часом Господа ми ображаємо,
Якщо ми заздримо чи обмовляємо,
Якщо невдячні ми і нарікаємо,
Брехню говоримо, хоч правду знаємо.

Якщо ж ми кажемо, що Бога знаємо –
Відповідальність немалу приймаємо.
Святе Письмо не просто так читаємо,
Живем по ньому, істини шукаємо.

Ми часто кажемо, що Бога знаємио,
А Бог говорить: “Я не знаю вас.”
Усі недоліки свої ховаємо,
А Бог судитиме, як прийде час.

Ми довго молимось, про щось благаємо,
До Бога кличемо, а все дарма…
А Бог не чує нас, хоч ми волаємо,
Бо братолюбія у нас нема.

Бо Бог не в піжмурки із нами грається,
Настане день, коли Він в нас спитається:
Ми християнами себе вважаємо,
Який же приклад іншим залишаємо?