Коли я світ навколо пізнавала

Коли я світ навколо пізнавала,
Коли я тільки рочок всього мала,
То мама сил мені не шкодувала,
Для мене виповняла всяку річ.
А я у вдячність мамі верещала,
Погано спала, плакала всю ніч.

Коли я другий рочок починала,
Нетвердо вперше боязко ступала,
Ходити мама впевнено навчала,
Мене за руку вперше повела.
А я у вдячність руку виривала,
Коли мене покликали – не йшла.

Коли в три роки швидко підростала,
То мама різні страви готувала,
Завжди смачненьким доню годувала,
Щоб донечка здоровою росла.
А я у вдячність ложкою кидала,
Тарілку попід стіл перевертала,
І взагалі, пручалась, як могла.

В чотири рочки мама розвивала,
Олівчики і фарби купувала
Щоб я малюнки перші малювала-
Мені з роботи аркуші несла.
А я у вдячність стіни розписала,
Ремонт у всіх кімнатах попсувала.
Таким-то я художником була.

В 5 років мама плаття купувала,
Косички плела, бантики в’язала,
Для себе щось купити шкодувала,
Щоб доня жила краще, ніж вона.
А я у вдячність по піску стрибала,
Губила банти, платтячка псувала,
З прогулянки верталася брудна.

В 6 років мама в школу готувала,
Мені новеньку форму купувала.
Про зошити, пенал, щоденник дбала,
І на шкільну лінійку відвела.
А я у вдячність вчитись не бажала,
За ляльками-посудками скучала,
До школи вранці неохоче йшла.

Коли у повноліття я вступала,
То мама нову сукню купувала,
Про речі тисячні для мене дбала,
На випускному сльози пролила.
А я у вдячність шубу вимагала
І весь змінити гардероб бажала,
Бо я ж уже студенткою була.

Коли я виходити заміж мала –
Мені весілля мама готувала,
Зі мною шлюбну сукню вибирала.
Благословляла – голос затремтів.
А я була щаслива – я літала!
Я ні на що уваги не звертала
І у душі одне бажання мала –
Щоб якнайдалі жити від батьків.

Задумуватись з часом я почала:
Чому мама на все мені мовчала?
Чому вона постійно вибачала
Невдячність і нестриманість мою?
Я відповідь із досвідом дістала.
Сама тепер вже мамою я стала.
Відколи доля діток дарувала –
Я краще серце мами пізнаю.

Маленьке Сонечко

Мене з роботи зустрічає
Маленьке сонечко моє.
В долоньки плеще і чекає.
Радію. В мене доня є.

Синок багато помагає,
Теплом за ласку віддає,
Та маму завжди зігріває
Ця думка:в мене доня є.

Намиста я не викидаю.
Сережки, персні – все моє,
Хоч їх я більше не вдягаю,
Але ж у мене доня є.

А час летить, життя минає,
За літом осінь настає,
Про старість думка не лякає,
Втішає: в мене доня є.

На кухню вранці поспішаю,
Вирує там життя своє.
До праці донечку привчаю,
У мене помічниця є!

А ввечері, як всі лягають,
Дрімота землю обів’є,
Подяку Богові складаю
За те, що в мене доня є.

Майстер

Часом кажуть – пишеш гарно,
Тільки похвали всі марно –
Я лише у пана Бога секретар.
Будуть тексти – я запишу.
Вся поезія – не більше,
Як мені ласкаво даний Божий дар.

А без допомоги Бога
Не напишу я нічого,
Хоч би як я не старалася сама.
А вдавати тут не можна,
На столі листок порожній
І потрібних слів у голові нема.

А буває за хвилину
Стільки слів на мене злинуть,
Стільки тексту – лиш записуй, лиш встигай!
Я тоді усе кидаю,
Ручку й аркушик шукаю,
А роботі іншій кажу: зачекай.

Але я собі міркую:
Часом майстер щось майструє
І бере сверло, рубанок, молоток.
Він і теше, і рубає, він і сверлить і пиляє,
Інструментом обробляє кожен крок.

От і виріб вже готовий,
Це, скажім, журнальний столик.
От і люди подивитися прийшли.
Не кривий і акуратний,
Мебеллю служити здатний.
Словом, виріб вийшов вартий похвали.

А тоді я вас питаю,
Кого люди вихваляють?
Молотка, що кілька цвяхів він забив?
Чи рубанок, що стругає,
Чи сокиру, що рубає?
А чи майстра, що весь виріб сам зробив?

Як побачиш в небі зірку,
Захід сонця, ніжні квітку,
Почитаєш вдалий вірш, то пам’ятай:
Світ прекрасним є не марно,
Бог усе задумав гарно.
Ти не інструмент, а Майстра вихваляй.

Сонечко! Я вдячна і щаслива

Сонечко! Я вдячна і щаслива,
Що у круговерті наших днів,
Де в дрібницях губиться важливе,
Ти мене побачив і зустрів.

Молодість багато обіцяла,
Вирувала швидко течія.
Я серед життя одна стояла
Зовсім ще маленька. Нічия.

Я стояла і чекала чуда.
Хто завгодно міг би підійти.
Я довіку Богу вдячна буду,
Що прийшов не хто-небудь,а ти.

І життя змінилось, освітилось,
Ніби знов спочатку почалось.
Нова точка відліку з’явилась,
Нове світло в душу полилось.

Світло те горить в мені, не гасне.
Гріюсь і читаю в промінцях
Те, що серед буднів є прекрасне,
Те, що шлюб дають на небесах.

Ти довів мені:любов – це чудо,
Поміж почуттями усіма
Не закінчиться, а завжди буде-
Терміну придатності нема.

Сонечко, я дякую за роки,
Що минають легко, ніби дні.
За надійність і душевний спокій,
За ту ніжність, що ти дав мені.

Дякую за ласку і за квіти
Просто так, без приводу й нагод.
Дякую за те, що наші діти
Відчувають татову любов.

Сонечко, з тобою я щаслива
І не відчуваю самоти.
В світі другорядне є й важливе
І для мене це важливе – ти.

І сьогодні дуже я щаслива,
Що у круговерті наших днів,
Де в дрібницях губиться важливе,
Ти мене побачив і зустрів.

Ювілей

Сьогодні день такий святковий!
До Вашої зійшлися хати
Родина й друзі, діти й внуки
Щоб з ювілеєм привітати.

Щоб побажати Вам здоров’я
І головні слова сказати
Щоб словом, квітами, любов’ю
Безмежну вдячність передати.

За добре серце, мудре слово
За Ваші руки працьовиті
За все що Ви для них зробили
Сьогодні вдячні Ваші діти.

За всі ті довгі дні і ночі
Що ви для рідних працювали,
За Ваші молитви гарячі,
Що Ви до Бога посилали.

За те, що вміли співчувати,
Пораду мудру дати вчасно
Усе погане забувати
Для рідних бути сонцем ясним.

Бо жінка три кути тримає
Не тільки в хаті, але й в світі
Щасливі чоловік і діти
Любов’ю Вашою зігріті.

Окреме слово про роботу.
Уклін доземний за старання.
Ви стільки бачили щоденно
Людського горя і страждання

Яка важлива Ваша праця!
Життя не марно є прожите
Не просто бути в тому місці
Де бідолашні хворі діти.

Ви їм полегшення несете
І помагаєте чим можна
Від вдячних родичів сьогодні
Врахується молитва кожна.

За те, що трудитесь з душею
І працю робите сумлінно,
Таке не виплатиш грошима –
Тут серце дякувать повинно.

Хай Бог Вас щедро нагородить
Сторицею за добрі вчинки.
Хай кожен день добро приносить,
Не буде смутку ні краплинки.

Нехай здоров’я і достаток
Оселяться у Вашій хаті
Хай радують Вас завжди внуки,
Щоб кожен день минав як свято.

Ми розказали тільки трошки,
Усього ж висловить не можна
За кожен рік, за кожен тиждень.
В житті хвилина цінна кожна.

Таких людей на світі треба!
Бажаєм Вам ще довго жити.
Хай Вас благословляє Небо
На довгі дні, на многі літа!