До міжнародного дня глухих

Ви чуєте, як дощ шумить краплинами?
Як дзвони кличуть на молитву в храм
Ви відчуваєте себе щасливими,
Що звуки світу всі доступні вам?

Прислухайтесь, мелодія чарує,
Навколо спів пташиний, срібний сміх.
А поруч ті, хто звуків цих не чує,
Лиш серцем прислухається до них.

Вони не за стіною в цьому світі
А близько, лиш на відстані руки.
Вони розумні і талановиті,
У них свої бажання і думки.

Сміються, плачуть і переживають,
Шукають місце в світі між людьми,
Нераз в житті багато досягать
І більшими зусиллями, ніж ми.

Здавалося б: ну як їм подолати
Ці прірви та безодні мовчазні?
Але вони навчилися співати,
Які сердечні часто в них пісні!

Любов не можна бачити чи чути,
Не можна чути щире співчуття,
Та серцем можна глибоко відчути
Всі звуки, барви і красу життя!

А ми, що чуєм звуки цього світу,
Сприймаєм часто як належне все –
Багато можем дечого навчитись
Від тих, хто музику в душі несе.

Іскорка великого вогню

Наша земле! Наша рідна мати,
Посеред випробувань тяжких
Ти була талантами багата
І родила геніїв людських.

Що за зірка в небі засвітила,
Що за благодатная пора
Нам скарбниці мудрості відкрила –
Дала світова Каменяра.

Він – талант від Бога, від природи,
Перед ним вклоняються віки.
Не зважав в житті на перешкоди,
Вперто прокладав свої стежки.

Ще коли в дитинства дні безжурні,
Струшуючи ранками росу,
Прибігав до батьківської кузні –
Серцем вмів побачити красу.

Свідчив сам: “Мужик у царстві духа”.
Іскру ніс великого вогню,
Та іскра і досі не потухла,
Слово, куте в правду, як в броню.

Хто ще міг зробити так багато
Для свого народу, для людей,
Щоб себе до решти віддавати,
Весь запал і жар своїх грудей.

Про Франка ми знаємо чимало,
Прометеєм зве його наш люд,
Бо життя йому на плечі клало
Велетенський, титанічний труд:

Жити і горіти, і любити,
Стати світочем серед сліпих,
Рівноправність для людей збудити,
Прапор волі нести серед них.

Маємо пишатися ми з вами,
Маєм пронести через роки
Те, що ми – вкраїнці, галичани,
Значить ми – Франкові земляки.

Отже і землі одної діти,
Батьківщину маємо одну
Значить, в наших душах завжди світить
Іскорка великого вогню.

Війна

На мене знову йдуть полки,
Що наїжачились багнетами.
В душі тривога все росте,
Хоч як її не проганяй.

Куди, куди мені втекти
Перед ворожими тенетами?
Ти, Господи, мене закрий
В руці мене Своїй сховай.

Куди, до кого я піду
Як серце кров’ю обливається?
Коли тону у ріках сліз
І покидають рештки сил?

Ти, Господи, мене спаси.
Я бачу: Брама відкривається,
Виходить з сяйва і краси
Мені назустріч Божий Син.

Але війна – моя вона
І в битві цій стояти мушу я.
І сотні ран від сотні стріл
Печуть сильніше від вогню.

Ти, Господи, мене зціли.
Хай в боротьбі врятую душу я.
Не залишай мене й на мить,
Адже сама я не встою.

Озброй мене до боротьби,
Дай щит і меч, хай захищаюся.
Тремтяче серце укріпи,
Додай у душу нових сил.

І духів темряви й злоби
Тоді я більше не злякаюся
І зникне ворог, бо мені
Назустріч вийшов Божий Син.

Подяка

Дякую Тобі, мій Боже, мій ласкавий Тату,
Що так часто Ти приходиш в цю малу кімнату
Щоб мою почути сповідь, щоб гріхи прощати,
Щоб подати мудрість слово нам Твоє вивчати.

Дякую Тобі, мій Боже! В світі цім жорстокім
Ти до мене близько-близько. Я не одинока.
Людський суд терпіти мушу – все ж я не самотня.
Наповняє мені душу благодать Господня.

Дякую Тобі, мій Боже, що мене Ти любиш
І що строго й справедливо Ти мене не судиш.
Якби Божа справедливість на мені звершилась –
Після мене тільки б купка попелу лишилась.

Дякую Тобі, мій Боже, за дар благодаті,
Що так часто відчуваю Тебе в цій кімнаті.
Ти прийди до мого серця, там живи свобідно,
Все розстав в житті моєму, як тобі потрібно.

Викинь з мене все погане, що Тобі немило,
Щоб Тебе не ображала, щоб я свято жила.
Вирівняй мої дороги, щоби не петляли,
Завітай в серця найближчих, щоб Тебе шукали.

Вчи мене, за що молитись і чого бажати.
Прославляю Тебе, Боже, мій безцінний Тату!

Бог тебе полюбив

Бог тебе полюбив
І усім наділив тебе щедро:
В домі затишок, лад
І любов. Хай так буде завжди.
Нехай щастям душа
Наповняється трепетно й тепло,
Завжди буде добро
І ніколи не буде біди.

Син і донечка поруч –
Майбутня опора й надія
І на татка подібні.
Немов дві краплини води.
Ще батьки не старі,
Вони разом з тобою радіють.
Ти такого щасливого іншого
Спробуй знайди.

А до повного щастя машина.
Яка ще машина.
Колір, розмір, потужність –
І як тобі все це вдалось?
Ну і десь в закамарку,
В куточку, звичайно, дружина.
З неї порох струси –
Вона також згодиться на щось.

А якщо так без жарту,
Звичайно, вітаємо щиро!
Ми щасливі з тобою,
Радій же із нами всіма.
Ми бажаємо щастя, любові,
Достатку і миру,
Й благодаті, якої не купиш,
Ціни їй нема.