Я хочу тобі наснитися

Я хочу тобі наснитися,
Щоб душу до дна схвилювати.
Хоч в чому-небудь проявитися,
Щоб якось себе нагадати.
Я хочу до тебе всміхнутися,
Щоб солодко було би спати.
Хоч в мріях своїх пригорнутися
І міцно тебе обійняти.
Щоб сни ці змогли здійснитися
У щастя п’янке і шалене,
Я хочу тобі наснитися,
Щоб ти пам’ятав про мене.

Морозний вітер плутається в косах

Морозний вітер плутається в косах,
Так холодно у цей осінній день.
Дзвенить у крижаних перлинах-росах
Туман прозорий нотками пісень.

І болісно скриплять самотні клени,
Звучать тужливо, мов старий орган.
Зостався свіжий, юний і зелений
На цілу вулицю лише каштан.

Акорди серця

Дзвінкі акорди серця
Сплітаються у пісню,
У мелодійну пісню –
Коштовний самоцвіт.
Звучать чутливі струни.
Вони, звичайно, різні,
Але разом становлять
Один духовний світ.
Тут почуття злилися
Мотивами печалі,
Жалі переплелися
Із сміхом золотим.
Ніколи ще у серці
Так струни не звучали,
Ніколи ще не було
Воно таким дзвінким.

Необачно закохатися

Це ж треба – необачно закохатися,
Любити і чекати ночі й дні.
Таке, звичайно, з кожним може статися,
А випало чомусь лише мені.
Сама себе дурила диво-мріями,
Затьмарювала світ собі самій
І жила безпідставними надіями,
Що врешті-решт? таки ти будеш мій.
Ну що тут говорити – це трапляється,
Не допоможуть роздуми сумні,
Бо кожен час від часу помиляється,
Але страждати випало мені.

Пахнуть поцілунки кавою міцною

Пахнуть поцілунки кавою міцною.
Як одне, так інше спати не дає.
Повернусь додому – і нема спокою,
Думаю про щось далеке і своє.
Чітко пам’ятаю кожен рух і слово.
Все це так важливо, кожен з вечорів.
Все, що ти сказав, хай навіть випадково –
Глибоко у серці, в вирі почуттів.
Раптом уявляю: поруч ти зі мною,
Відчуваю виразно тепло твоє…
Пахнуть поцілунки кавою міцною,
А у мене ледве серце не стає.