Це так важливо!

Це так важливо – знати, що шукаєш,
Або зустріти, кого кохаєш,
Чи відродити погаслу надію
Знайти у серці мету або мрію.
Це так важливо – щось справжнє відчути,
Чогось значного в житті досягнути.
У власну душу хоч раз зазирнути.
Це ж так важливо – щасливою бути!

Тебя нельзя забыть

Тебя нельзя забыть.
Так трудно разлюбить
И чувств не изменить,
И боль не заглушить.
Не знаю, что со мной
И как мне дальше жить.
Уверена в одном –
Тебя нельзя забить.

Я жду тебя

Я жду тебя. Слышишь?
Ответь, не молчи.
В окно на рассвете
Дождем постучи.
Пусть солнце затмится,
Погаснут лучи,
Но только приди,
Отзовись, не молчи!
Я жду тебя. Помнишь?
Мы были вдвоем,
Смеялись, мечтали
О счастье своем.
Мы верили, знали,
Что вместе найдем
Все то, что искали.
Забудь обо всем,
Но только послушай
Как сердце стучит,
Как грустно в душе моей
Осень звучит,
Как вянут надежды,
Хладеют лучи.
Я жду тебя. Вечно.
Приди, не молчи.

Спитаю осінь

Я по секрету спитаю
Осінь ласкаву мою:
Що ти в тумані ховаєш
Листям пожовклим вкриваєш?
Вітрові розповідаєш
Ту таємницю свою.
Ти зажурилась, я бачу,
Слізним дощем моросиш,
Хмарами небо позначиш.
Світ в позолоті – ти бачиш?
Тільки чому це ти плачеш?
Що ж ти мовчиш?

Між хвилями життя

Між хвилями життя
Зринаю й потопаю.
Я все і я ніщо,
Я є, й уже немає.
Мізерна й незначна,
Таких як я, мільйони
І в той же час одна
Єдина й неповторна.
Бо кожна з доль людських
Незвична й особлива,
А я – одна із низ
І дуже цим щаслива.
Призначення моє:
У цьому світі жити,
Знайти свою мету
І в ній себе здійснити.
Пройти нелегкий шлях
Із небуття у вічність,
Щоб осягти життя
Таємну усебічність.