Єдиний

Єдиний. Той, на кого я чекала,
Кого постійно бачила у сні.
Такий, як я собі і уявляла,
З’явився несподівано мені.
Найкращий. Я відразу зрозуміла,
Що ти не випадковий хлопець – ні!
Хоч пояснити певно б не зуміла,
Чому ти так сподобався мені.
Можливо, я надала перевагу
Тобі, бо ти не був такий як всі.
Чи інше привернуло щось увагу
В манерах, або зовнішній красі.
Та, зрештою, не так вже це важливо,
Чому я перевагу надала
Тобі одному. Я була щаслива
Від того, що закохана була.
Я й досі не цілком ще розумію,
Де взявся почуттів шалений шквал.
Ти – нереальний сон. Далека мрія.
Ти – мій недосконалий ідеал.
Хоч я це остаточно зрозуміла
Й ілюзія розвіялась мов дим,
Єдиний. Той, кого я полюбила.
Для мене ти залишишся таким.
Ти все одно найкращий. Надзвичайний.
Як почуття, як небо, як вірші.
Хай це звучить не як акорд прощальний,
А як моя симфонія душі.

Я часто хочу описать словами

Я часто хочу описать словами
Усе що відбувається в душі,
Тоді я не керую почуттями,
Я просто їх складаю у вірші.

Але чомусь відсутній добрий настрій
Лиш туга, жаль за тим, що вже пройшло
І ще – чомусь відсутнє слово ЩАСТЯ
Невже його у мене не було?!

Просто слово до слова складено

Просто слово до слова складено,
Тільки щиро і від душі,
Тільки часточку серця вкладено –
І народжуються вірші.

Вони будуть дзвінкою пташиною
І полинуть у світ на крилі,
І, можливо, стануть причиною
Існування мого на землі.

Вступ

Зібралися надмірні почуття,
Вони обтяжують щасливу душу.
Я напишу історію життя,
Бо від емоцій вивільнитись мушу.

Я хочу, щоб на білі сторінки
Моя поезія з душі полилась.
Я вміщу у віршовані рядки
Те, що в моєму серці не вмістилось.