Вірш на день вчителя

Шановні освітяни!
У цей святковий день
Прийміть від нас вітання
Із нотками пісень.

Нехай робота Ваша
Не буде тягарем,
А заробітна плата
Зростає з кожним днем.

Щоб учні всі – слухняні,
Не було пустунів.
Щоб Вашу працю уряд
Належно оцінив

Щоб менше тих конспектів
І клопотів – турбот,
А більше від профкому
Путівок на курорт.

Щоб Ви несли зі школи
Не зошитів пакет,
А раз на місяць хоч би
Трояндовий букет.

Оскільки в Вас робота
Нервова й нелегка,
Щоб дали безкоштовно
Кефіру й молока.

Оскільки нестабільна
Погода в нас тепер,
Щоб авто персональне
Й до нього ще шофер.

Нехай підніме настрій
Цей наш святковий жарт.
Живіть. Любіть. Радійте!
Журитися не варт.

Якщо так по-секрету,
Якщо так взагалі:
У нас найкраща школа,
Найкращі вчителі!

На іменини

Як прокинешся вранці,
Бачиш сонце і небо –
Дякуй Богу Він чує.
Небо близько від тебе.

Прокидаються діти
І щебечуть по хаті.
Дякуй Богу щомиті,
Наші дні того варті.

Не спіши швидко жити.
Ліпше правило взяти
Кожну мить полюбити,
Кожен день пам’ятати.

Добрих слів трохи більше,
Менше слухати шуму.
Більше часу для щастя,
Менше місця для суму.

Просто взяти за руку,
Просто казку читати,
Вміти дати пораду
І не так поспішати.

Ще узяти за звичку
В тиждень хоч би годину
Перше місце не справам,
А батькам, дочці, сину.

Наші справи минучі,
Наші рідні цінніші.
В них слова найщиріші
І серця найтепліші.

Ти є світла людина,
Не впускай в серце суму.
Маєш дочку і сина,
Не вслухайся до шуму.

А як спати лягаєш,
Бачиш зоряне небо –
Дякуй Богу. Він чує.
Небо близько від тебе.

Любов що зціляє

У палаті лікарні, серед довгих ночей
Я відкрила для себе так багато речей.
Серед ліжок залізних, серед стін кам’яних
Я підтвердила раптом безліч істин простих.

Коли біль докучає і життя на нулю,
Зрозуміла, як вперше, як тебе я люблю.
Там, де ночі минають, безкінечні, сумні,
За тобою скучаю наче в юності дні.

І якби медицина все зробить не змогла,
Я б одужала, мабуть, вже від твого тепла.
І не треба тих ліків і коштовних речей,
Мені вистачить тільки твоїх рук і очей.

Коли в двері заходиш, як у дивному сні
Радо котиться сонце у долоні мені.
Раптом радісні хвилі зігрівають теплом.
Як раніше я жила з почуттями під склом?

Дивна річ – повсякдення, всі до втоми спішать.
Треба нам потрясіння щоб прозріла душа.
Серед тихого смутку лікарняних ночей
Ми по-новому ціним найдорожчих людей.

Пошуки щастя

Як з одним крилом пташина, що не досягне мети,
Як налякана стежина, що втікає у світи,
Ніби зламана рослина, що уже не зацвіте,
Так без Господа людина свого щастя не знайде.

Хоч шукає, ой шукає, в серіалах і книжках,
У п’ятдесяти партнерах, у розвагах і грошах,
В гороскопах і гаданнях. Як нічого не дає,
То у сонниках шукає, амулети дістає.

Часом карти розкладає: де ти, щастячко моє?
Пошук все життя триває – результату не дає.
І наука теж безсила, мудрості у ній нема.
З тих теорій, що створила, насміхається сама.

Ми ж не мавпи, не макаки, маєм Господа Творця.
Ми призначені для щастя. Тут і вічно. Без кінця.
Тільки щастя не в коханцях, не у надмірі речей,
Не в напоях і не в танцях, не у кількості грошей.

Щастя – це усі здорові. Щастя – це міцна сім’я.
Щастя – жити у любові: мене люблять, люблю я.
Щастя – друзів вірних мати. Рівновагу віднайти.
Всі образи забувати, щоб не було гіркоти.

Уночі спокійно спати, жити мирно, без тривог,
На життя не нарікати, твердо знати: з нами Бог.
Бо без Господа людина свого щастя не знайде.
Інші спроби – це стежина, що нікуди не веде.

Покликання

Вони – такі всі різні, але такі хороші,
Схилилися до парти худенькими грудьми.
Я часом забуваю: це – праця, це – за гроші,
І радісно від серця спілкуюся з дітьми.

Ще поки що відкриті, ще мріють про прекрасне
І виростуть – я вірю – хорошими людьми.
Якщо вогнем ділитись, то він повік не згасне,
Вбирають діти приклад, який даємо ми.

Я згадую цю фразу: Не звіться вчителями.
Бо це – відповідальність. Її приймаєм ми.
Бо це – зразок для учнів, він мав би буть без плями.
Бо це наочний приклад відносин між людьми.

Бо ми – орієнтири, не просто перехожі,
Спілкуємось щоденно, звем “нашими дітьми”,
Тепло даруєм з серця, за це не платять гроші,
Вчимо шкільних предметів, вчимося буть людьми.