Пташенята

Два сини, як ясени й донечка мала
У неділю після церкви сіли круг стола.
Той хапає булочку, в того хліб в руці
І щебечуть, чубляться, ніби горобці.

В домі повно галасу, аж шибки дзвенять.
З татом ми дивуємось з наших пташенят.
І коли це виросли? Ще ж малі були…
Дні за днями злинули, але як, коли?

Спробуй придивитися як минає час
Ми – дорослі, зайняті, стільки справ у нас.
З-посеред обов’язків і поміж занять
Ледве час знаходимо ми на пташенят.

Треба ними тішитись бо настане час
І на волю випурхнуть діточки від нас
Помандрують радісно підкорять світи.
Будемо молитися, щоб їм легко йти.

Будем хвилюватися як усі батьки.
Ними б навтішатися, поки малюки…
Поки ще окріпнуть в них крильця молоді
У любові, в радості, в батьківськім гнізді.

Вітання татові

Сьогодні в домі в Вас зібралась
Родина чимала.
Сини і невістки, і внуки
Сідають край стола.

У Вас в житті чергова дата,
Вам Бог дає ще рік
І діти всі вітають тата,
Бажають довгий вік.

Для кожного важливо й цінно –
Прийти в родинний дім,
Бо справжня батьківська підтримка
Так необхідна всім.

Не тільки дбати, щось давати,
Робити день і ніч,
Вже «Отче наш» за нас сказати –
Яка велика річ!

Тож ми б хотіли побажати
Здоров’я і добра,
У ласці Божій пробувати
Усе своє життя.

Щоб Ви з дружиною прожили
Щасливих сотню літ,
Щоб Ви ще правнуків женили
І все було як слід.

Щоб кожен день, що розпочався,
Приніс в собі любов
І щоб ніхто не здогадався,
Який Вам рік пішов.

Наче той дрібний листочок (випускний в дитсадку)

Наче той дрібний листочок
Одірвався од гіллі,
Наші діти йдуть в садочок
Поміж вихователі.

Вже не вдома. Вже окремо.
Там кипить життя своє.
Ми за ручку приведемо
І у групу віддаєм.

Дні минають швидкоплинно
Ще недавно малюки –
Підростають безупинно
Завтрашні школярики.

Вже не пасочки в пісочку,
Вже не ляльку колиши.
Тісно букви у рядочку.
Спинку рівно, не спіши.

Наче той дрібний листочок
Одірвався од гіллі.
Першовересень. Дзвіночок.
Ранець. Школа. Вчителі.

Настанова синові

Не можу я, сину, тебе захистити
Від всіх небезпек і нерівних доріг.
Усе, що я можу – то Бога молити,
На різних шляхах щоб тебе Він зберіг.

Не можемо, сину, майбутнє пізнати
Щоб сто небезпек наперед обійти,
Та можемо скарби на небі збирати,
То певно прийдемо в житті до мети.

Не в силі ти, сину, життя влаштувти
Щоб так все стелилось як ти забажав.
Ти можеш на Бога завжди покладатись,
Він все передбачив, про тебе подбав.

Ми, люди – безсилі, комашки безкрилі,
Та маєм могутнього Бога-творця.
Він бачить, він чує нас кожної хвилі,
Пильнує, щоб билися наші серця.

Ні мама, ні тато не в силі додати
Здоров’я, чи щастя, чи день до життя.
А Той хто над нами – керує світами,
До Нього звертайся постійно, дитя.

О маме

Эта должность – мамой быть –
Лучшая на свете.
А награда мамина –
Радостные дети

Но работа сложная,
Это все признают.
Мамы много трудятся
И не отдыхают

Нет у мамы выходных
И больничных тоже,
Потому что заменить
Мам никто не может.

Мама повар, педагог,
Доктор, несоменно,
Мама часто трудится
И в ночную смену

Только этих сложностей
Мама не боится.
Чтобы деток вырастить –
Стоит потрудиться.

Если в страхе Божием
Деток воспитает,
То награда вечная
Маму ожидает.

123