Листопад сумує

Вечір осінній, довгий такий,
Хочеться трошечки тиші.
Дні пролітають, мов з гілля листки,
Втома до сну заколише.

Ночі осінні плачуть дощем,
Шибки стоять умиті.
Скільки не спи – але хочеться ще.
Що його в світі робити?

Ранок осінній пряде туман
Наче пухнасту вовну.
В тому тумані тону сама
Втоми осінньої повна.

Небо похмуре і сіра земля –
Це листопад сумує.
От би нам снігу. Де ж ця зима?
Може, до нас мандрує.

Rating: 3.0. From 19 votes.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *